Десь падають розстріляні зірки
І знов палає вщент розбите небо.
Мені б знайти загублені стежки...
Мені б підняти зламанії стебла.
Під ці сумні мелодії дощів
І вітру крик у лабіринтах ночі,
Вся крижана підступність холодів
Вповзає в серце — душу рве на клоччя.
Боюсь... цей біль ... вже не перемогти,
Боюся, раптом, впасти у зневіру...
Я... за собою... спалюю мости,
Іду вперед! Тримає тільки віра!
Летять думки до піднебесних веж,
Не знаю, чи крім мене, їх хто чує...
Повиростали крила із ожеж —
Летять туди, де Янголи ночують.
Всі біди нам даються не спроста,
Брехню і правду... вкупі... мелють жорна...
Та вірю — заколосяться жита...
І біла смуга знов замінить чорну.
© Надія Легельбах
======
...та шо чекати білу полосу?
Вона не прийде.
навіть
не
ч
е
к
а
й
т
е
!
Беріть у руки дідову косу -
ганьбу косіть і лихо розгрібайте!
а полоса. та то така ганьба.
її понавигадували злидні.
життя се дивна посмішка свята
крізь сльози розпачу
до розпачу
огидні.
а як пішла непруха - не лякайтесь!
вона - щоб Силу й Міць загартувать!
фсі бахнуті на бога - в церкву - кайтесь.
не заважали щоб
по чорній
вздовж
з
л
і
т
а
т
ь.
Чому по чорній гарно вздовж злітати?
на ній не видно гав, немає ям.
а білу дуже швидко замарати,
життя не може жити геть без плям!
а як знайшли ви білу - начувайтесь!
чекає злопихателів орда!
вони із дьогтем чорним - не злякайтесь
і знов вона як чорна вигляда.
на чорній до світанку видно зорі,
ввімкнути можна сяйво для людей.
та вештаються тіні геть прозорі
та не лякають дірами очей.
на темній смузі усмішки палають,
людей яскравих видно залюбки.
світанок руки мужнії вмикають
та зажигають
новії
з
і
р
к
и
!
а біла з проміжками? Та то ж ОСЬОВА!
Центральна, що по чорній та для взльоту!
То білії по чорному слова
Інструкція для вірного польоту!
=GrafBorisfen=
Про чорну та бiлу смугу.
Та шо чекати білу полосу?
Вона не прийде. навіть не чекайте!
Беріть у руки дідову косу -
Ганьбу косіть і лихо розгрібайте!
А полоса? - та то така ганьба.
Її понавигадували злидні.
Життя се дивна посмішка свята
Крізь сльози розпачу до розпачу огидні.
А як пішла непруха - не лякайтесь!
Вона - щоб Силу й Міць загартувать!
Фсі бахнуті на бога - в церкву - кайтесь.
Не заважали щоб по чорній вздовж злітать.
Чому по чорній гарно вздовж злітати?
На ній не видно гав, немає ям.
А білу дуже швидко замарати,
Життя не може жити геть без плям!
А як знайшли ви білу - начувайтесь!
Чекає злопихателів орда!
Вони із дьогтем чорним - не злякайтесь
І знов вона як чорна вигляда.
На чорній до світанку видно зорі,
Ввімкнути можна сяйво для людей.
Та вештаються тіні геть прозорі
Та не лякають дірами очей.
На темній смузі посмішки палають,
Людей яскравих видно залюбки.
Світанок руки мужнії вмикають
Та зажигають новії зірки!
А біла з проміжками? Та то ж ОСЬОВА!
Центральна, що по чорній та для взльоту!
То білії по чорному слова
Інструкція для вірного польоту!
=GrafBorisfen=
https://stihi.ru/2023/11/22/2310
Явився до мене уві сні сьогодні Афтор, й розхитав мою пам'ять, та примусив пригадати його численні бесіди десь сім чи вісім років тому, коли він з'являвся до мене у моїй сновидіння та розповів процес перетворення України з чарівної ружі-троянди у зелений колючій кактус-каштан з коричневою сердцевиною.
Відбувалося це до п'ятницях, яка є серединою тижня, який складався з дев'яти діб.
І пригадав я відео з ютуба про бджілок
https://www.facebook.com/reel/375786305050394?fs=e&s=cl&mibextid=rS40aB7S9Ucbxw6v
та бортника, який зібрав купу бджіл пересипав їх якоюсь білою речовиною на кшталт борошна, а потім просіяв їх через сито. На стіл посипалися потвори -кліщі, які паразитували на бджілках, й їли їх, обгризали їм крильцята, а бджілки анічогісеньки отим паразитам зробити не могли і не могли й їх позбавитись. Так гине бджолина сім'я, якщо в неї попаде хоч одна ота потвора кліщ.
Так от добрі люди - як бджілки! Вони старанно збирають свій мед, але анічогісінькі не можуть зробити з отими потворами-паразитами, які їх нахабно та безпокарано зжирають!
До речі у мурашнику є теж аналогічні злодії ламіхузи. Це наркоторговці які паразитують у суспільстві мурах, А ті їх годують, і врешті-решт уся мурашкина сім'я гине від наркотику який виділяють оті злодії-ламіхузи...
Отак і Україна хвора на злодіїв-ламіхуз (наркоторговців), від яких потерпає та гине, яких виганяли з усіх міст Київської Русі та у Європі, й навіть Наполеон строго-настрого наказував не допускати за межу міста та виганяти камінням отих злодіїв-ламіхуз.
Я міркую зрозуміло, за кого йде мова...
Це вони заснували хазарський каганат на великому шовковому шляху від каспію на балтику, і за ці століття накопичили дуже великі коштовності та багатства, які зараз використовують для геноциду та знищення Білої Раси. І керує цим із Омерики хабад...
Поки писав ці строчки, моя пам'ять як ота миша вільнула хвостом і пірнула у темну безодню історичної темряви, залишивши мене у розпачі - про що ж таке повідомляв мені Афтор... Шкода, не встиг... Отака халепа, друзі.
Козак =GrafBorisfen=
Повернецця Афтор, обов'язково вам повідомлю, що ж він хотів мені та нам розповісти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2024
автор: GoldKing