[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ev4smFwN1_o[/youtube]
Іду у справах- тінь за мною.
Крокує мовчки й так щодня.
Давай з тобою поговорим:
Можливо, доля ти моя?
Вона мовчить, ні пари з вуст,
А, може, ти якась примара?
Іду і знову зупинюсь.
Вона теж стала, не тікала.
Ну як втекти мені від неї,
За ріг будинку завернуть?
Хороша, думаю, ідея,
З шляху свого її зведу.
Чи з нею краще привітатись,
Можливо, так все ж буде краще?
Та ні! Все ж спробую обнятись,
Та все для мене це - найважче.
Тримай, сказала, ось рука,
Та ще й в добавок посміхнуся.
її рука в той час мою торка.
Тепер все більше я вже злюся.
За хмари сонце десь сховалось,
Похмурим став чомусь цей день.
А я сама в цей час стояла,
Десь зникла тінь, її не видно ані де...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2024
автор: Н-А-Д-І-Я