Одним одна дорога в чистім полі,
Туман, мов дим, клубочиться в ярах.
Ледь-ледь тремтить листочок на тополі
І він у вирій полетить, мов птах.
Осіння тиша вже така безлика,
Ні звуку, ані шелесту нема.
Самотністю скрипить стара осика,
Бо добре знає, що прийде зима...
У сірій тьмі горять, немов жарини,
Коралями прикрасивши тини,
Цілюще диво - кетяги калини,
Які зігріють душу восени.
Коли ж накриють землю заметілі,
Порине світ в зимові тихі сни.
Підкаже серце ті дороги білі,
Які ведуть до світла, до весни!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2024
автор: majra