О світе мій!

О  світе  мій!

О  світе  мій,  геть  змучений  ти,  світе,
Де  зло  з  добром  у  вічному  бою,
Де  гине  найдорожче  –  наші  діти,
Де  ницість  демонструє  Кремль  свою.
О  світе  мій,  невже  ти  геть  безсилий,
Аби  жахіть  спинить  новий  виток,
Коли  у  двадцять  –  змучені  і…  сиві,
Коли  вода  отравлена  приток.*

О  світе  мій,  хіба  не  танець  смерті
Затіяв  ти  з  росією,  відтак,
Де  до  кінця  твого  –  не  кілометри…
А  мо,  за  мідний  ти  продавсь  п’ятак?
О  світе  мій,  відкрий,  нарешті,  очі,
Якщо  ти  дорожиш  своїм  життям
Якщо  безслідно  згинути  не  хочеш.
Росія  й  смерть  –  синоніми.  Затям!

О  світе  мій,  твій  вік  давно  вже  сивий,
Аби  всього,  що  є,  не  розуміть,
Яким  є  путін  хитрим  і  спесивим,
Продемонструй  свою,  нарешті,  міць!
О  світе  мій,  твої  в  печалі  будні,
У  траурній  хустині  і  свята,
Аби  не  зникло  з  обрію  майбутнє,
За  кожну  смерть  з  московії  спитай!
                                                                                     4.10.2024.
*  –  Сейм  і  Десна  –  притоки  Дніпра  –  отравлені  росією,  тому  у  них  пропало  багато  риби,  раків  тощо.  
                                               
©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2024
автор: Ганна Верес