Ще серденько моє щемить,
Тому що йде війна,
Тому що не настала мить,
В яку б пройшла вона.
Без краплі-крихти співчуття
Вороже військо все
Руйнує й відбира життя
Чи душу й серце ссе,
Немов отруйная змія.
В скорботі ми усі –
І він, й вона, і ти, і я,
Та мир у всій красі
Настане. Переможем ми
І житимемо в нім
Усі щасливими людьми
У ріднім, дорогім
Краю. Війни ж не буде більш
Ніколи в нас, що всі
Ми нині й прагнемо найбільш.
В життя усій красі,
Як переможем в цій війні,
Коли мине вона,
Усі її і ночі, й дні
І так, немов весна,
Настане мир чи прибіжить,
Ми житимемо вік,
Радіти будем, не тужить.
Адже війни повік
Не буде більш, а отже, й зла.
Добро, також любов
Ласкавим дотиком тепла,
Мов сонце, знову й знов
До самого життя кінця,
Щоб лиш йому радіть,
І наші душі, і серця
Мить кожну будуть гріть.
Євген Ковальчук, 21. 02. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2024
автор: Євген Ковальчук