РОЗДВОЄНІСТЬ
Потерпають міста, навіть села,
світ у штучнім полоні віднині.
Почалося життя невеселе –
нас утримують на карантині.
Я живу казна-як, однобоко,
оживляю лиш пустку оселю.
А мені би нарівні з пророком
апатичних дій лупати скелю.
А мені б розбудити байдужих,
що вимінюють совість на гречку.
Цей двадцятий на промахи дужий –
так до втрати землі недалечко.
Нас загнали в хати, у квартири,
нам активний обмежили простір.
А натомість відкрили скрізь тири,
і пантрують на жертви до млості.
Закривають ганебно кордони,
безробіття примножують здуру.
Недолугі приймають закони,
осоромлюють мову й культуру.
Скрізь байдужість, безвихідь, руїни.
Скільки ж можна отак от терпіти?
Де пророки, скажіть, України,
де Франкові, Шевченкові діти?
Україна багата й спроможна,
та у владців корони іржаві.
Так і браття отямитись можна
у чужій безіменній державі.
Ще торгуються вражі іуди,
Втім, бунтарства здіймаються хвилі…
Ех, зарано пливти у нікуди,
рано здатися Богу на милість.
07.05.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2024
автор: на манжетах вишиванки