Рими метушаться в голові, як бджілки у вулику,
Вони то пролітають повз, то стикаються,
Зрештою знаходять собі ідеальну пару,
З якою утворюють рядок.
Там, де щаслива ти, щасливий і я, в цьому пориві
Нас тільки двоє, і тільки вітер надривисто дихає небесною вуаллю.
Чари моменту - зриваємо стиглі плоди кохання!
Груди мої затремтіли від поривів, як співаючі птахи на світанку.
Усе тремтить, любов духмяним медом із серця дзюрчить.
Мани ж до себе, немов нектар бджолу.
Рими метушаться в голові, танцюють у нескінченному крузі,
То повз проходять, то ніжно торкаються.
І в серцях наших, де тільки ми вдвох,
Томно дихає вітер, надривисто нашіптуючи:
-Там, де щаслива ти, там і я, як божество!
В обіймах світла і темряви зближуються дні!
Волоски піднялися, немов у блаженстві,
Тебе пещу до глибини насолоди!
Очей твоїх погляди - немов світанок.
Усе навколо живе в шепоті натхнення,
Солодкістю наповнене тіло іскриться,
Ласки опускаються все нижче, до дна насолоди,
Де зникає суєта, все тіло як божественна струна.
Ти - суть цього світогляду, у світлі кохання створеного.
Чари рим знаходять пари співзвуч, звуки струн - тишу,
І в обіймах з нею зливаються в наш незабутній день.
Кожне слово, немов стиглий плід у лоні блаженства.
Зустрічаючись, знаходять вони пари, в унісон зливаючись,
У бездиханній легкості спонтанно пливуть хвилями ефіру.
Співають про це вітри, і світ навколо цвіте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2024
автор: oreol