у камері смертників
третій рік живемо,
кожна мить
може бути останньою, знаємо,
а все одно,
крізь заґратоване смертю вікно
у світ визираємо:
силимося розгледіти
проз вогні і густі дими,
чи цвітуть за нашими мурами
хризантеми…
гинуть солдати в окопах,
гинуть в домівках розбитих
батьки і діти
а ми пнемося
крізь найменшу шпарину узріти,
чи квітнуть за нашими мурами
хризантеми –
останні квіти
і чи стане тим, хто діждеться, сил,
щоб Перемозі радіти
26.10.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2024
автор: Валя Савелюк