1.
Руїни залишив після себе,
Ти йшла, наче буря, по життях.
Змішавши пекельний жар та небо,
Шукала ти справжні відчуття.
І був я для тебе - хтось, не більше.
Обличчя якеєсь в світлі фар...
Проїхав, поїхала до інших.
А я якось витримав удар.
***
Я янголом був би, та не зможу.
Я демоном був би, та не він.
І схоже, я тобі не підходжу,
Бо твоє кохання - наче дим.
І мене не бачиш ти за ним.
***
2.
Руїни лишаючи по собі,
Я тебе завжди наздогоняв.
І крав твої справжнії любові,
Бо сам їх для тебе розпаляв.
Була ти для мене - хтось, не більше.
Та я, що створив цей дивний світ,
Чомусь тебе досі не полишив,
Чомусь заблукав лише в тобі.
***
Я янголом був би, та не зможу.
Я демоном був би, та не він.
І схоже, я тобі не підходжу,
Бо твоє кохання - наче дим.
І мене не бачиш ти за ним.
***
Жовтень, 2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2024
автор: Андрей Кривцун