Талан сміється з безталанних,
Регоче, плаче гомерично.
Його аж до такого стану
Доводить їхня дурість звично.
Як з хлопця дівчина сміється
(Бо не така будова тіла),
Над безталанню так несеться
Його природа файна, спіла.
А запинити сміх той може
Щось ще умніше та більш гоже.
Напевно, є у цьому світі
Й на нього пастки добрі сіті.
19:02:48, 6.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2024
автор: Ти-2