такий я ніжний такий байдужий
як місяць у небі осіннім висить
портрети і души портрети і душі
вдавіться словами замовкніть цить
а місяць втопився у неба калюжі
покинуті речення на пів слові
паркуйтесь негайно мотори глушіть
чим довше ця осінь тим меньше любові
між тими хто вчора ще
вірив в безсмертя душі
чотири букви глухі та гострі
чотири букви остання ер
ховайтесь зараз почнеться обстріл
ховайтесь поки ніхто не помер
сто сорок тисяч залишили місто
за скільки за місяць за тиждень день
чим ближче ворог тим меньше змісту
і що за портрети і небо це де
а в небі осіннім байдужий місяць
буденна зрада сталеві віники
шуршать загоняючи вас у совок
ресентимент нафталінові мрійники
как-он-бил-ат-нас-да-льок
падають з неба сталеві віники
чотири букви глухі та гострі
чотири букви остання ер
ховайтесь зараз почнеться обстріл
чотири букви ес ер ес ер
не ніжні були вони не байдужі
виплигує зрада з ваших пащек
по писку віником дужче дужче
ви просите просите просите ще
На алеї слави безсмертні душі
Давно вже у місті розряджений ворог
бо мова виконує роль агентури
і місяць жовтневий розвіює морок
і видно шедеври архітектури
південного напрямку ніч вівторок
чотири букви глухі та гострі
чотири букви остання ер
ховайтесь зараз почнеться обстріл
чотири букви пе те ес ер
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2024
автор: Артем Падалкін