Зимове полювання

Сонце  крізь  хмари  бли́снуло  –
Сніг  мерехтить  привітливо,
Скло  на  калюжі  тріснуло,
Крилами  пташка  трі́пнула.

Здавлене  поле  смугами
Липовими  й  дубовими,
Як  жеребець  –  попругою,
Мов  цілина  –  дорогами.

Грію  рушницю  пальцями,
А  потім  пальці  –  подихом.
Не  вполювали  зайця  ми,
Хоч  і  півдня  вже  бродимо.

За  чергово́ю  смугою
Жовта  скирта́  видніється.
Треба  лиш  піднатужитись  –
Там  трохи  обігріємся.

Та  й  рюкзаки  полегшають  –  
Вип’ємо  ж  бо  й  закусимо.
Доля  мисливська  –  вештатись,
Їй  довірятись  мусимо.

Пахне  солома  лагідним
Літом,  теплом  наповненим…
Сонце  сповзає  з  пагорбу  –
Треба  іти  додому  нам…

Не  за  трофеєм  ходимо.
Є  в  тому  інше  значення:
Просто  душа  з  природою
Проситься  на  побачення.

                         Жовтень  2024  року

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2024
автор: Олександр БУЙ