Вона сміється — зоряна й ясна,
Мов сонечко ранкове понад степом.
В його думках лише вона одна,
І між землею він, і поміж небом.
В її очах палає чистий блиск,
А він готовий гори подолати.
Дістати місяць з неба, світлий диск,
І серце власне їй у дар віддати.
Вона сміється, граючи в красу,
Легка, мов вітер, вільна і жорстока.
А він готовий принести зорю,
Щоб глянула на нього чорноока.
Його слова лунають в тишині...
"Чи вірити?" лиш жартівливо скаже.
Йому б здолати всі шляхи земні,
А він живе у хмарах, в небі майже.
І от, в морозну, тиху ніч святу,
Його душа у небеса злітає.
Він йде крізь сніг в дорогу непросту.
Бо в ній живе, для неї він палає.
29.10.24р
Віршована загадка про закохану
пару. Підказка - світлина з мережі.
Дякую за допомогу Анатолію В.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2024
автор: Svetoviya