О, листопад , листопад, листопад
Чому, так рано прийшов у мій сад?...
Я, ще хочу у Жовтні побути
З небес тепла сонечка відчути.
О листопад, ти приніс снігопад
Перший сніг засипає осінній сад.
Короткі дні ,довгі - довгі ночі
Від гріз згорає серце жіноче .
Я так не хочу іти до зими, -
Де пливуть сизі тумани, дими..
Під дощем без вогню дуб згорає
Зима снігом наш рай засіває.
Приходить рано у хату вечір
І розпалює дрова у печі.
Запалює нічний ліхтар, свічку
Освітлює беззоряну нічку.
Опале листя лежить в калюжі
Калина стоїть у дикій тузі.
А в горах випав перший ранній сніг
Холодно ...іде зима на поріг.
Вже Жовтень все у валізу зібрав
Він художник красу землі малював.
Посіяв озиме зерно у ріллю,
Щоб зріс золотий колос журавлю.
Холодно... вмирає ліс, поле, гай
Почорнів від сліз землі небокрай.
Зажурилась верба над рікою...
Що її краса сплила за водою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2024
автор: Чайківчанка