А Осінь, так пахне грибами в отаві...
Опалим листячком в золотім багрянцю.
Сонечко всміхнулось між хмар у заграві
Запрошує на осінній бал до танцю.
Ще вчора я йшла угору на вершину,
А нині йду ,там де ллють дощі — униз.
Не оминути заметіль ,хуртовину...
Колючих снігів, зимовий каприз.
А дні за днями летять ,як листя з дерев
Осінь дарує красу — блаженну мить.
Приходить золота осінь — для дам королев
У мінорній ноті музика дзвенить.
Хай знайде струну октави явір скрипаль!,
Щоб насолодитись музикою зір.
Прожене з душі ностальгію , сум, печаль...
Зігріє сонечко теплом з синіх гір.
Згорає у полум'ї вогню мить — життя
Падає вниз з дерев кленове листя.
Відлітають птахи рано у небуття
Біла зима приходить на обійстя.
У круговерті швидкоплинного життя
Біжать роки шалено наче коні.
Все минає... стирає у порух буття...
Час сипле білий сніг на наші скроні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2024
автор: Чайківчанка