Остання надія

[i](українському  воїну)
[/i]
Ти  зітканий  із  криці  та  вогню,
земля  тобі  дідівська  за  основу.
Закований  у  лати,  як  броню,
і  оберегом  –  українське  слово.

А  там  тебе  чатує  хижо  смерч,
війна  роками  правила  обжинки,
та  ти  завжди  цілуєш  спершу  меч
і  лише  після  того  власну  жінку.

Десятки,  сотні,  тисячі  синів
з  боями  просуваються…  у  небо.
Країна  стільки  років  у  війні,
тепер  уся  надія  лиш  на  тебе!

О,  воїне,  найкращий  із  синів,
братів,  батьків,  всіх  лицарів  відомих,
з  військових  ми  чекаємо  ланів
звитяжного  повернення  додому!

30.10.2024,  СВ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2024
автор: Олександр Мачула