кує-не-кує —
а заново зібраний дощ
ляпасами отямлює маки
в яких завірусились зозулині луни
під право першої самоти
під безправ’я останньої
вигойданої важким сопінням
мов серце печерного звіра
який раз на рік
виходить із темряви
вбирає морду у маковий цвіт
й смиренно вчиться рахувати до ста
перш ніж нагримати
на зозулю
25.05.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2024
автор: Тарас Яресько