Дивні двері

Відкриває  осінь  в  зиму  двері:
«Що  чекаєш?  Ось  дорога.  Йди».
Загорілась  вогником  Венера
і  Вози  залишили  сліди.
По  слідах  ступаючи  несміло
відчуваю  надприродний  страх,
моє  тіло  геть  заціпеніло,
ледь  тримаюсь  на  хитких  ногах.
Хто  про  вічність  думав,  зрозуміє:
шлях  до  Бога  і  від  Бога  шлях.
Дай  м’ні  сили,  матінко  Маріє,
і  щоб  зовсім  не  поїхав  дах.
Це  було,  здається,  попід  вечір,
серед  буйнотрав’я  та  заграв
хтось  легенько  обійняв  за  плечі          
й  «Заповіт»  Шевченка  прочитав.
01.11.24р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025590
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2024
автор: Микола Соболь