Лист до тата
Раз, до сина у кімнатку,
Зазирнув поважний татко,
Сина там він не знайшов,
Стіл письмовий обійшов,
Кинув погляд на мольберт,
І помітив там конверт,
На якому, мов цитата,
Лаконічний напис: «Тату».
У німій, гнітючий тиші,
Усім тілом затремтівши,
Окуляри він дістав,
І листа читати став:
«Тато любий, рідний тато,
Я покинув нашу хату,
Закохався я у Риту,
Буду тепер з нею жити.
З болем у душі і серці,
Зачиняю рідні дверці,
І виходжу за поріг,
Поки ти прийти не встиг.
Знаю точно, ти і мама,
Не сприймете мою даму,
Її пірсинг і татухи,
Дреди і пробиті вуха,
Чорний шкіряний прикид,
То для вас страшенний стид,
І що жінку полюбив,
Ваших з мамою років.
Та вона моя кохана,
Моя мила і бажана,
Гарна, ніжна і тендітна,
І вже трішечки вагітна…
В неї в лісі є хатинка,
Там народимо дитинку,
Дрова є, на зиму стане,
Поки вже весна настане.
Рита світ мені відкрила,
Жити весело навчила,
Розказала такі речі,
Що я і не знав, до речі,
Що, наприклад, конопля,
Зовсім не шкідлива для,
Для дітей і для дорослих,
Треба знати міру просто.
Ми розчистимо полянку,
І засіємо ділянку,
Як зберемо урожай,
То настане справжній рай.
А все те, що понад міру,
Презентуєм друзям щирим,
Будемо міняти їм,
На бухло і кокаїн.
А ще Рита релігійна,
В секту бігає постійно,
Ми просити з нею будем,
Бога, щоб створив він чудо,
Геть від ранку до обіду,
Щоб зцілив її від СНІДу,
І від гепатиту С,
Будемо просити це.
А за мене не хвилюйся,
Я тут якось розберуся,
Я ж не хлопчик, не дитина,
Вже п’ятнадцять твому сину.
Довга не буде розлука,
Ще побачиш своїх внуків,
Ну, пока, тисну долоню,
Люблячий синочок Льоня…
P.S. Тату, не вхопи інфаркт,
Це не правда, лише жарт,
Я у друга через хату,
Просто, я хотів сказати,
Що є речі більш страшніші,
Ніж мій табель, поміж іншим,
Він в шухляді, у столі,
Подзвони, коли мені,
Можна вже прийти додому,
Без синців і переломів».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2024
автор: Костянтин Вишневський