Воно…



Раптом  вповз,  і  де  він  взявся,
І  до  влади  присосався.
Він  літав  на  літаку,
Батько  гускі  й  гусаку,
В  батискафі  опускався,
Десь  в  помиях  поплескався,
Щуку  вудив  на  Алтаї,
Їхав  "Ладою"  по  краї.
Хокеїст  і  футболіст,
Каратист  і  дзюдоїст.

В  церкві  із  попом  молився,
Із  шаманами  водився.
Керував  комбайном  в  полі,
Танцював  з  дітьми  у  колі.
Щось  там  тринькав  на  фоно,
Отаке  то  ось  воно.

Шизанутий  ще  й  упертий,
Він  вирішує  як  вмерти.
Йдіть  й  згоріть  від  міни  в  танку,
Краще  ніж  пиячить  зранку.

Що  не  слово  скаже  -  бреше,
Й  далі  язиком  він  чеше.
Всесвіт  хоче  захопить,
Сам  тремтить  і  хоче  жить.

Заглянуть  йому  у  очі,
Смерть  побачиш  там  і  ночі.
Та  до  нього  підійти,
Ти  не  зможеш,  чорта  з  три...

Подивись,  надув  він  щоки,
Приховать  щоб  свої  роки.
Губки  звисли  слимаками,
Щось  показує  руками,
Жарти  -  хлопця  з  підворотні,
Біля  нього  таких  сотні.

Рідке  лизане  волося,
Відкіля  воно  взялося?
То  невже  нікчемне  диво,
Проста  жінка  породила.
Здох  би  в  ембріоні  краще,
Не  було  б  цього  нещастя.

Якщо  є  там  хтось  Високо,
Хай  націлить  своє  око.
Де  його  там  охорона?
Підкладіть  йому  під  трона.
Трішки  нітротолуола.
Чи  чогось  добавте  в  воду,
Буде  Людям  те  в  угоду.
Може  новачка,  чи  дусту,
Щоб  не  було  йому  пусто.

Знищіть  вірусне  це  тіло,
Воно  ж  гірше  чикотіло.
Він  же  хоче  в  рай  запекло,
То  відправте  його  в  пекло.
Амінь.

В.  Небайдужий,  2024  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2024
автор: Небайдужий