Ми генеруємо тепло.
Наповнюємось так, щоб аж по вінця!
Так, щоб аж через край пролитись,
тамуючи спрагу.
..........
Очі - дзеркало душі,
а руки - крила.
Вони віддають.
Пригортають
і пам'ятають...
.....
Тож нехай буде хмарно!
Нехай туман котиться узбіччями,
а різниця температур заковує вікна.
Знаю...
Тепло з моїх сторін
примандрувало,-
де захована сіль душі.
30.10.2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2024
автор: Іванюк Ірина