"віє…"

віє  
віє
колеться  вітер
бджолить

ходять  ходором  
ялинові  руки-ножиці
сиплеться  глиця  
раптово  даючи  себе  
погладити

годування  з  руки  цикад  
перемеленим  звуком
розраджує  вітер

він  знає  —
спокій  це  те  що  можна  покласти
на  ліве  крило  бджоли  
не  переваживши  правого

опукле  мовчання  стовбура
опукле  здивування  роси

камінь  як  інша  подоба  гніву  
холодного  і  тривкого
який  може  прийде  по  нас
як  і  ми  по  нього

а  поки  
кілька  слів  про  вразливість
знов  недомовлені

і  крила  бджоли  тремтять
намагаючись  не  впустити
і  зберегти




                                                         02.07.24

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2024
автор: Тарас Яресько