Осінній сказ


Стоять  сади,  обшарпані  вітрами,
І    жужмом  листя...  Пахне  звідкись  дим.  
Де-не-де  яблучко  вдивляється  у  хмари  -  
Йому  ще  хочеться  побути  молодим.  

Оця  багряність  вивертає  душу,  
Печаль  із  радістю  беруть  в  полон  умить.  
Спиніть  мене,  отямитися  мушу  -
Мене  ця  осінь  споює,  п'янить.

Мене  нема,  я  серед  падолисту.  
Цей  світ  поникне,  небо  упаде.  
Червоні  грона  в  душу  мою  тиснуть,  
Розхристану,  як  цей  осінній  день.  

Простягне  сад  шерохуваті  руки,  
І  вдарить  птаха  білими  крильми.  
Минеться  сказ  -  мої  осінні  муки
Притуляться  до  теплої  землі.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2024
автор: Олена Жежук