***

Коли  торкають  небеса
Тебе  печаллю  щемною,
Коли  промінчиком  роса
Черкне  по  серцю  ревному,  
Коли  цю  осінь  на  стерні  
Читаєш  до  листиночки,  
І  п'єш  у  вранішній    імлі
У  мжичці  намистиночки.  
Коли  занозою  болить
Від  крику  журавлиного,  
Коли  цінуєш  в  миті  мить
І  справді  любиш  ближнього.  
Коли  навколішки  верба  
Стоїть  в  тумані  сивою,  
А  стежка  в  осінь  забрела,  
Де  дуб  схиливсь  над  нивою.  
Коли    розхристаний  стоїш,  
До  щему  розтривожений,  
Кленовим  листям  на  воді  
Частуєш  душу    зморену.  
У  проминанні  тім  збагнеш
Красу  тілесну  тлінною...  
Тоді  відчуєш  ти  себе  
На  цій  землі  людиною.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2024
автор: Олена Жежук