Заблукала у часі

Лиш  сонечко  осіннє  пригріло,
Кульбаба  заблукала  у  часі,
Засяяла  жовтеньким  враз  цвітом,
Й  подумала,  як  гарно  в  цій  казці.

А  листячко  посипало  зранку,
Спросонку  здивувалася  квітка,
Тож  зовсім  не  відчула  всю  ласку,
Яскравого  весняного  світла.

Ой  лишенько,  тривожно  навколо,
Так  тоскно  не  буває  весною,
Тужлива,  почувалась  самотньо,
Бо  дружба  непринадна  з  журбою.

Вітрисько  закрутив  і  хмарина,
Побігла  безупинно  все  далі,
Кульбабі  зрозуміла  картина,
Їй  бачилось  небо  в  печалі...

Не  треба  нарікати  сумлінням,
Невчасне  квітування  для  втіхи,
Сяйливо  прикрашати  цвітінням,
Призначення  важливе,  між  іншим.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2024
автор: liza Bird