Лиш сонечко осіннє пригріло,
Кульбаба заблукала у часі,
Засяяла жовтеньким враз цвітом,
Й подумала, як гарно в цій казці.
А листячко посипало зранку,
Спросонку здивувалася квітка,
Тож зовсім не відчула всю ласку,
Яскравого весняного світла.
Ой лишенько, тривожно навколо,
Так тоскно не буває весною,
Тужлива, почувалась самотньо,
Бо дружба непринадна з журбою.
Вітрисько закрутив і хмарина,
Побігла безупинно все далі,
Кульбабі зрозуміла картина,
Їй бачилось небо в печалі...
Не треба нарікати сумлінням,
Невчасне квітування для втіхи,
Сяйливо прикрашати цвітінням,
Призначення важливе, між іншим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2024
автор: liza Bird