Зажди. Вже небагато днів
лишилось нам полум’яніти.
Та ще цвітуть останні квіти,
останній птах не відлетів.
А осінь листя золотить –
старанно так, немов навічно.
А налетять вітри північні –
злиняє позолота вмить.
І у спустошенім раю
повіє холодом безодні…
Та не сьогодні, не сьогодні –
ще потанцюєм на краю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2024
автор: Світлана Себастіані