Опустіло село

Опустіло  село,  заростає  садок  коло  хати,
Де  калина  росла,  там  буяє  густа  бузина.
Половину  села  -  забирають  щоденно  в  солдати,
А  жінок  і  дітей  поманила  у  вир  чужина  ...

І  не  всі,  ой,  не  всі  полетіли  із  доброї  волі,
А  погнала  їх  вдаль  безпощадна  і  дика  війна.
І  літають  круки  над  поритим  снарядами  полем,
І  домівок  нема  ,    навіть  деяких  міст  вже  нема.

А  засліплений  світ  відрікається  вже  від  любові,
Що  їм  наша  війна,  коли  вигоди  в  тому  нема?
Не  відчують  вони,  ні  руїн  ,  ні  смертей  ,  ані  болю,
Ні  жахіття  того,  що  несе  нам  четверта  зима.

Боже  праведний  мій,  розбуди  їх  хоча  б  на  годину.
Хай  побачать  вони  цей  жорстокий  терор  моск@ля.
...    Дай  нам  віри  і  сил  навесні  піднімати  калину,
Щоб  загоїла  рани  українська  душа  і  земля.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2024
автор: majra