[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mX64t_qo8t8[/youtube]
Сідало сонце на спочинок,
Та хмари фарбами ще грали.
Ти зупинись хоч на хвилину,
Бо можеш диво це прогавить.
Неначе пада сонце в море,
Торка вже в котре цю безодню.
Іще недовго й геть потоне,
І поєднається з водою.
Та горизонт іще в загравах,
Міняють хмари кольори.
Характер інший тепер мають.
Злились в єдиний колорит.
Неспішно обрій вже темніє,
Картинка в спогадах жива.
Осінній вечір тихо мліє.
Такі бувають тут дива!
Маленькі хвилі, ніби діти,
Спішать до берега гуртом.
А Місяць їх давно помітив,
Свій промінь кинув їм слідком...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2024
автор: Н-А-Д-І-Я