Підступна доля привела війну.
Пішов він захищати рідних і країну.
Вміє стріляти дуже влучно і тому
Зі снайперської зброї нищить сміло
Нена́висного ворога, не маючи жалю.
В розмові з мамою учора він дізнався,
Що його подружка загинула у своїм домі.
Ракета влучила в будинок, руйнування
Під’їзд їх знищило ущент… Були у комі
Її батьки, але не мала доля рятування.
Ненавистю кипіло серце від таких подій.
- Не маєте ви права жити, живодери!
Навіщо вдерлися на наші землі? - Нищівні
Ворожі дії диким болем крають серце.
Немає йому спокою, минають в горі дні.
А ще раніше розповів йому Денис,
Один із побратимів, були хрещені в боях,
Що серед діток у лікарні «Охматдит»
Загинув і його племінник, в брата на очах.
Від того занедужав той, швидко зсиві́в.
- Як можна убивати діток, в чому винні
Оті малесенькі створіння – хворі діти?
Потвори, нелюди, ненавиджу вас сильно!
Ніколи не позбутися цих відчуттів віднині.
Пішли війною, отже маємо вас вбити…
І кожен день тепер в країні гинуть люди:
В лікарнях, у своїх будинках, і деінде.
Куди не глянеш, горе визирає всюди.
Що ж, крім ненависті, у відчуття полине?
Допоки суне ворог, йдем по чорній смузі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2024
автор: ЭленБрус