Лети, лети, лети…

Кленовий  лист  кружляє  над  землею.
На  хвилі  вітру  вирушив  у  мандри.
-  Нарешті  –  воля,  -  з  думкою  цією
Розправив  жовті  свої  крила  гарні.

Так  довго  слухав  він  пташині  співи,
Їх  волі  заздрив,  милували  змахом  крил.
Які  ж  були  вони  в  польоті  всі  красиві,
А  лист  на  гілці,  мов  прив’язаний,  сидів.

Тепер  і  він  може  літати,  вітер  крила
Йому  надав…  Лети,  лети,  лети…
Силою  вітру  зрушені  також  вітрила,
Підняли  його  високо  та  скинули  згори.

А  хвиля  вітру  підхопила  лист  кленовий,
Якщо  ти  маєш  крила,  не  розбитися  тобі.
Як  вільний  птах,  злітає  знову  й  знову,
Здобувши  волю  в  теплі  ще,  осінні  дні…      

На  жаль,  у  цій  історії  кінець  трагічний.
Недовгим  буде  той  політ  жаданий.
Кленовий  лист  без  живлення  загине,
Усе  ж  збулася  мрія  його  давня.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2024
автор: ЭленБрус