Лі Бо З циклу Дух старовини № 32

Жне  золото  Дух  Осені  Жушоу,
Тонкий,  як  тятива,  над  морем  Місяць,
Дзвенять  цикади,  і  пливе  журбою
Безмежною  їх  нескінченна  пісня.
 
Куди  поділися  щасливі  дні?
Які  нам  зміни  Небо  провіщає?
Осінній  холод  і  вітри  сумні,
Пітьма  безмірна  і  зірки  не  сяють.
 
Така  журба,  що  краще  помовчати,
Лиш  ранку  сум  піснями  передати.

[i]744  р.
За  перекладом  С.Торопцева
Жушоу  -  дух  сьомого  місяця  року  за  місячним  календарем,  першого  місяця  осені.  Його  зображували,  як  він  зі  змією  за  лівим  вухом  летить  на  двох  драконах.
Золото  -  один  з  п'яти  елементів  світоустрою,  співвідноситься  з  заходом  і  осінню.
Молодий  місяць  традиційно  зображувався  як  лук  з  натягнутою  тятивою.
Море  -  ймовірно  водний  простір,  утворений  осіннім  розливом  рік  і  озер  в  Цюпу,  де  знаходився  Лі  Бо
[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2024
автор: Зоя Бідило