Солов'ї

[i]Я  написав  би  пісню  солов'їну
Про  ясні  ночі,  теплі  вечори,
І  про  любов  безмежну,  лебедину,
І  про  степи,  і  про  пахкі  сади.

Я  написав  би  пісню  ту  щасливу,
Де  правда  знову  переможе  зло,
Де  рози  ті  такі  сором'язливі,
Де  у  лісах  заховане  добро.

Я  написав  би  пісню  колискову,
Яка  дарує  лише  теплі  сни:
Про  рідний  дім,  про  хатку  ту  казкову,
Де  безтурботні  були  вечори.

Я  написав  би  пісню,  де  спіймаю
Всі  загадки  казкової  весни.
Та  я,  нажаль,  так  гарно  не  співаю,
Як  у  садках  співають  солов'ї.

30.ІІІ.2022[/i]


(..)
***

Що  день,  що  тиждень  —  знаю,  небагато.
Спочинеш  ти.  Я  йду  відпочивати.
Два  місяці  мовчали  солов'ї
на  цій  червоній,  спаленій  землі.

У  гаю  —  гаю  темнім  не  від  ночі,
а  від  дерев,  обпалених  вогнем  —
налякані,  не  відшукають  очі
ту  давню  стежку  навіть  світлим  днем.

-Бо  вже  нема  ні  стежки,  ані  вишень.
І  буде  так,  бо  так  хотів  хтось  вище.
Чи  ж  не  дарма?  Ти  бачив  —  все  дарма!
Та  не  твоя  у  тім  була  вина.

Колись  хотів  ти  пісню  написати,
і  написав  —  давно,  ще  навесні,
та  вже  нікому  в  світі  не  співати,
як  в  тих  садках  співали  солов'ї.
08.X.2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2024
автор: Макс Дрозд