СНИ

над  плесом  забуття  гойдаються  зірки
між  вимірами  снів  
жаданого  спочинку,
і  кутає  туман  скуйовджені  віки
стонадцяти  колін  в  прозору  павутинку.

гортає  невідь  хто  тендітні  пелюстки
у  вишколений  зміст  родинного  зачаття:
де  з  припічка  –  «мурли»,  
на  Паску  –  писанки,
Народження…  Добро…  
іуда  і  –  Розп’яття…  

відгомоном  подій,  
шляхів-пересторог,
розхристані  кущі  тепло  взяли  в  обійми,
сховали  між  гіллям  
промоклий  смак  тривог
і  просяться  до  снів  хоч  дотиком  у  прийми.

з  туманами  чи  без  для  снів  ідуть  шляхи  
крізь  осінь  навпрошки
із  рештками  бажання
під  Вирію  крило,  де  зібрано  міхи
забутих  молитов
і  віри  у  вертання.  

18.09.  2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2024
автор: Наталія Погребняк