Хабарниця. Пасквіль.

Судове  засідання.

Суддя:

Сьогоднішнє  засідання  відкрито.
Ми  судимо  добродійку  одну.
Підозрюємо,  що  несамовито
Ця  пані  наживалась  у  війну.

Прокурор(    не  "каліка"):

Є  докази,  що  ця  шановна  пані,
Працюючи  у  МСЕК,  взяла  хабар
І  брала  ще  не  раз.  Є  точні  дані:
Там  носа  не  підточить  і  комар.

Свідок  №1  (працівник  СБУ):

Зробили  обшук  ми  у  леді  в  хатці
І  грошей  цілі  купи  там  знайшли.
Були  ті  гроші  скрізь:  і  на  канапці,
І  в  туалеті  теж  вони  були.

Свідок  №2(Інвалід  рос.-укр.  війни,  без  обох  ніг):

Я  на  "нулі"  провоював  два  роки,
Країну  боронив  від  ворогів.
Там  втратив  дві  ноги.  Тепер  морока,
Бо  інвалідність  я  ще  не  довів.
Сказала  пані  ця,  що  ще  не  досить
Я  назбирав  їй  доказів.  Нога  -
Сумнівна  річ.  То  ж  медикиня  просить
Ще  довідки,  бо  справа  -  "дорога".

Адвокат  підзахисної:

Тікають  громадяни  від  війни,
Тікають  через  Тису  і  кордони
І,  попри  всі  державні  перепони,
Рятуються  від  влади  Сатани.
А  люди  грошовиті  не  спішать
Зриватися  з  насидженого  місця.
Їм  на  війну  і  ТЦК  начхать:
Хабар  даси  й  нічого  вже  не  бійся.
За  що,  скажіть,  ви  судите  цю  жінку?
Ви  їй  хабар  до  рук  самі  несли.
А  що  не  поміщався  він  в  будинку,
В  Європі  в  пані  ще  хатки  були.
Їй-богу,  всі  невинні,  мов  ягнята,
Ні  разу  не  давали  хабарів?
Тепер  війна.  Палає  наша  Хата.
Ото  ж  народ  від  горя  геть  здурів.
Ви  пожалійте,  прошу,  депутата.
Він  бідний,  мов  церковне  мишеня.
І  прокурора.  В  нього  теж  зарплата-
Копійка.  То  ж  докиньте  грошенят.
Вважаю  я,  що  пані  ця  невинна.
Хабар  взяла?    Ну  що  ж,  усяк  бере.
Та  ж,  Ваша  Честь,  у  неї  вся  родина  -
"Каліки"  і,  не  дай  же  Бог,  помре.

Підсудна  медикиня:

Невинна  я.  Бог  бачить  все  і  чує.
Давали  -  брала.  Що  було  робити?
У  мене  чоловік,  рідня  і  діти.
Ваш  суд  мені  усе  життя  руйнує.
Вину  свою  я  визнати  не  мушу.
Людей  я  рятувала  від  війни.
Спасла  суддійську  не  одну  чинушу.
Бо  прокурори...  Люди  теж  вони.

Гамір  в  залі.

(Далі,  можливо,  буде.)




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2024
автор: Leskiv