ТИ ЗНОВУ ЗІ МНОЮ


Ти  знову  зі  мною,  я  знов  попелію,
іти  за  спокусою  вкотре  волію,
у  сутінки  йду  на  незнаний  олтар,
пригублюю  той  же  чаклунський  нектар.

Про  зустрічі  мрію,  люблю  як  раніше,
і  кланяюсь  слізно  надії  на  ліпше,
беззахисна  йду  в  наш  незвіданий  май.  
А  хто  б  відгукнувся:  «Куди?  Зачекай!».

Безмовність  усюди  і  серце  не  чує,
тобою  живе  і  страждання  віщує.  
Кохання  безумне,  уму  не  рідня,
від  того  суцільних  пасток  западня.

Навіщо  уроки  –  складаю  молитви,
й  душа  побувала  на  кінчику  бритви,
зима  на  межі,  холод  скрізь  дістає…
То,  може  тобі  я  кохана,  як…  є?!

Укотре  підозри,  питання,  вагання,
а  на  перехресті  до  неба  благання.
В  душі  гіркота,  бо  стою  нічия,
й  міліє  кохання  й  життя  течія.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2024
автор: на манжетах вишиванки