Вже хмари осінні пливуть над лісами


Вже  хмари  осінні  пливуть  над  лісами
Стелиться  горами  сизий  туман.
Не  дзвонить  синочок  чомусь  вже  до  мами,
Пелюстки  осипав  в  садочку  тюльпан.

Верба  вже  без  листя  схилилась  в  зажурі,
Молитву  матуся  чита  за  столом.
А  дні  вже  зробились  коротші  й  похмурі
І  гуси  у  вирій  летять  за  вікном.

Молитву  до  Бога  шепоче  матуся,
Від  вітру  на  дворі  ялина  скрипить.
Синок  обітцяв  ,я  рідненька    вернуся,
І  мама  чекає  ,вірить  не  спить.

Дощик  осінній  покрапав  із  неба,
Сказали  матусі  синочка  нема.
Пропав  десь  на  сході  шукати  не  треба.
Та  в  це  не  повірить  ніколи  вона.

Світає.
 На  небі  вже  зірка  остання  згаса,
Дзвінок  телефону  вчувається  мамі
МабУть  задрімала  в  молитві  вона.

Півень  на  бантах  ,у  такт  телефону,
Хоче  матусю  збудити  зі  сну.
Дзвонить  синочок  до  неї  з  полону,
Не  міг  залишити  її  він  одну.

Сказав  повернуся  ,  дотримає  слова
Адже  матуся  у  нього  одна.
Хто  ж  їй  на  зиму  залагодить  дрова,
Батько  загинув  ,  його  вже  нема.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2024
автор: Іван Мотрюк