Зухвала вічність квітне листопадом,
збиває груди подихом цвілим.
Така мізерна, скільки в ній загадок.
Така терпка, мов стоптаний полин.
Така велична, вижита життями.
Крихка, як смерть і дужа, мов граніт.
Збагачена столітніми житами.
Спустошена гарматним сурмом бід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2024
автор: Людмила Мартиненко