Зухвала вічність

Зухвала  вічність  квітне  листопадом,
збиває  груди  подихом  цвілим.
Така  мізерна,  скільки  в  ній  загадок.
Така  терпка,  мов  стоптаний  полин.
Така  велична,  вижита  життями.
Крихка,  як  смерть  і  дужа,  мов  граніт.
Збагачена  столітніми  житами.
Спустошена  гарматним  сурмом  бід.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2024
автор: Людмила Мартиненко