Все руйнують слова
Вони сидітимуть мовчки біля намальованого озера
І чимала, яку обоє вже сплатили за мовчання у майбутньому, ціна
Спостерігати будуть, як із вітром нудно б'ється на дереві листок — його знесе
І цим холодним вітром їх таким же чином навпіл розіб'є та в різні боки рознесе
___
Кожен щоночі вертається в своє життя
В тісній коробці лаштується біля вікна
Але сховати очей за прозорістю скла
Ні... Він не міг, і вона не могла
___
І разом знов
Від думки почути хоч слово із вуст, та не заподіяти шкоди, у жилах спинялася кров
А може хай
Вони заговорять до одного кожен; і це був лиш страх, це був лиш страх
Спостерігати будуть, як бояться люди
відкривати один одному своє ім'я
Проживають роки, божеволіють потроху,
втрачають вкрай важливий ритм серцебиття
___
Кожен щоночі вертається в своє життя
В тісній коробці лаштується біля вікна
Але сховати очей за прозорістю скла
Він не міг, і вона не могла
___
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2024
автор: Sparrow Valerson