Уціліла мелодія юності

/рондель-анапест/

Наш  годинник  пірнає  у  юність  і  марить,
Забуття  викликає  серпанково-біле,
І  мелодія  лине  з  тих  пір…  уціліла!
Під  акорди  душі  чи  під  стогін  гітари.

Із  минулого  молодь  рве  репертуаром,
І  підспівую  я    у  півсні,  що  є  сили.  
А  годинник  пірнає  у  юність  і  марить,
Забуття  викликає  серпанково-біле.

Б’ють  роки,  як  години.  Рахую  удари…
Нас  життя  зсередини  і  ззовні  змінило.
Тільки  наспів  лишився  зворушливо-милий,
Визріває  у  віршах  він  і  мемуарах.
То  годинник  пірнає  у  юність  і  марить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2024
автор: Білоозерянська Чайка