Я підіймусь в своїй труні
На цвинтарі, забутому людьми,
Й, зірвавши квітку небосхилу,
Її віддам лише тобі. Зірки...
Навчусь здіймати в небо крила,
Занурені в мазуту крила,
Й навчуся я співать пісні
Про падаючі з неба хмари
Та найчорніші з всіх зірки.
Усі галактики й сузір'я
Сплету тобі в один вінок,
І щоб летіли далі мої крила -
Тобі віддам своїх думок.
Втоплюся в темнім океані,
Повішусь у гілках лісів
Та не віддам себе в оману
Проклятих вулиць міст і сіл.
Я, витягши з спини сокиру,
Уляжусь знов в своїй труні,
Я сам собі відріжу крила,
Щоб тільки не віддать тобі.
Заплющу очі й знов побачу
Ті падаючі хмари та зірки.
[i]03.11.2024[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2024
автор: Антон Колганов