Усе мине, як сніг колись минає,
Як сіра мжичка, як найдовша ніч.
Не зглянешся, як вже з-за небокраю
Устане сонце у мільярди свіч...
Минає все: і радощі, й печалі.
І коли біль на клапті серце рве,
Ти зрозумій, що треба жити далі!
А серце... раз болить, то ще живе.
Усе мине, бо все колись минає.
І коли сонце піде в небокрай -
Душа не згасне, бо у ній палає
Любові неймовірний сонцесяй!
Минає все, бо все скороминуще,
Все має запис в книзі майбуття.
Та у душі палає невмируще:
Любові дух - це іскорка життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2024
автор: Анатолій В.