Усе мине…

Усе  мине,  як  сніг  колись  минає,
Як  сіра  мжичка,  як  найдовша  ніч.
Не  зглянешся,  як  вже  з-за  небокраю
Устане  сонце  у  мільярди  свіч...

Минає  все:  і  радощі,  й  печалі.
І  коли  біль  на  клапті  серце  рве,
Ти  зрозумій,  що  треба  жити  далі!
А  серце...  раз  болить,  то  ще  живе.

Усе  мине,  бо  все  колись  минає.
І  коли  сонце  піде  в  небокрай  -
Душа  не  згасне,  бо  у  ній  палає
Любові  неймовірний  сонцесяй!

Минає  все,  бо  все  скороминуще,
Все  має  запис  в  книзі  майбуття.
Та  у  душі  палає  невмируще:
Любові  дух  -  це  іскорка  життя!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2024
автор: Анатолій В.