воно все, мабуть, беззмістовно…

воно  все,  мабуть,  беззмістовно  -  
твої  страждання  по  найкращих
минулих  днях.  як  на  жертовник,
покладений  ти  в  саму  пащу
теперішнього,  де  майбутнє  -  
неясне  мерехтіння  світла.
структура  часова  трикутня
руйнує  вежу  непохитну  -  
то  вавілонську,  то  паризьку.
і  все  воно  незрозуміле.
коли  загибель  надто  близько,
чого  іще  захоче  тіло?
ти  серед  цього  проростаєш
у  небо  виламаним  віттям,
й  сторінки  із  Буття  гортаєш,
вивчаючи  тисячоліття.
припустимо,  що  вже  немає
ні  сподівання,  ні  спасіння.
сльозинки  серед  очі  Кая  -  
як  соняшникове  насіння,
що  голуби  побіля  храму  
склюють  як  храмову  ідею  -  
як  справді  вихід  у  адама
з  рушницею  хемінгуея.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2024
автор: Lawliet Darko