О ПРОЩАВАЙ, МІЙ ЖОВТНЮ!

ПРОЩАВАЙ,  МІЙ  ЖОВТНЮ!
О  прощавай  мій  Жовтню,  прощавай!
О  ,  прощавай  мій  птаху  сизокрилий!
Ти  -  усміхнись  сонечком  з  небокрай
Нахили  земне  тепло  мені  милий.

До  тебе  на  побачення  прийду
В  іншому  житті  стрінемось  з  тобою.
Я  буду  чекати  тебе  в  саду,
Щоб  стріти  золоту  осінь  з  тобою.

Не  хочу,  так  тебе  відпускати!,-  
Щоб  летів  ти  у  даль  за  журавлями.
Знаєш  буду  тебе    в  снах  чекати...
У  нашім  раю  з  новими  піснями.

Плаче  квіт  троянда  на  морозі
Золоте  листя  розсипає  вітер.
Вкриває  снігами  при  дорозі
Зірка  запалює  свічу  із  літер.

Завтра  у  гості  прийде  Листопад
Від  морозу  отави  посивіють.
Без  пісні  пташки  засумує  сад
Від    зим  квіти  зів'януть,  забіліють.

О  ОСЕНЕ  !
Осінь  малює  в  кольори  листя  :
Червоне,  жовте,  золоте,  багряне.
Немов  рано  Мадонна  з  захристя...
Сонечком  зійшла  у  небо  туманне.
О    осене,  осене,  осене!...
Ти  є  для  мене  насолода  -  життя.
Покрова  з  багряними  косами
Вінчає  долю    зоряним  вінцем    -  літа.
Намалюй  осене  казку  мені,
А  на  планеті  земля  блаженну  мить.
Хай  сяють  яскраво  сонячні  дні!
А  на  кронах  клена  листя  шелестить.
Пю  неповторну  красу  очима,
Ловлю  падолист  у  свої  долоні.  
Вже  золоті  роки  за  плечима...
Насіяли  срібла  на  мої  скроні.
Золота  Осінь  щедра,  багата...
Пречисту  з  короваєм  зустрічає.  
Вона,  як  голубка  сива    мати  
Дарами  землі  добром  пригощає.  
Пахне,  так  духмяний  хліб  на  столі,
Яблука  і  груші  сливи  й  виноград.
Це  солоденькі    дарунки  землі
З  золотих  віт  дарує  осінній  сад.

3‐----------------------
А  життя  коротке  всього,  лиш  мить...
Може  обірватись  ,як  тонка  нитка.
А  листячко  з  дерев  летить  ,  летить...
Від  холодної  зими  мерзне  вишня.

А  вже  пізня  осінь  ...  і  Листопад...
Журавлі  злетіли  у  вирій  в  політ.
А  завтра  сад  покриє  снігопад...
Скоро  зима...забіліє  ясен  світ.

А  до  весни,  ще  є  так  далеко...
І  не  всі  дочекаються  до  весни.
Від  втоми  в  леті  мліють  лелеки...
Складають  свої  крила  у  вічні  сни.

Зігрій  мене  від  холоду  зими...
І  Сонечком  поміж  хмар  під  горою.
Обійми  ніжно  до  себе  крильми
І  заколиш  безсонні  сни  рукою.

Ти  ,  так  потрібний  мені  у  житті
Без  тебе    від  зим    моя  краса    в'яне.
Ти  сузір'я  лебидь  у  почутті,
Яке  подихом  мене  надихає.












адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2024
автор: Чайківчанка