Ще не пізно

До  праці  ми  стаємо  з  піснями,
Чутно  скрізь  дитячий  сміх.
Світло  неба  поміж  нами,
Дружба  і  єдність  одна  на  всіх.

Ми  добродушні  і  довірчі,
Обираємо  корчмих  за  любки.
Один  за  одним  —  ніби  вічні,
В  овечій  шкурі  злі  вовки.

І  кують  нам  домовини,
На  наших  ласкавих  очах.
Ми  добровільно  йдемо  до  згини
З  Україною  в  серцях.

І  веселимся  і  співаємо,
Про  біленькі  хатки  і  солов’ї.
Чи  ми  байдужі.  Чи  не  знаємо.
Що  Рід  слов’янський  гине  у  війні.

Чи  проснеться  у  всіх  прозріння,
Поливши  кров’ю  тіла.
Щоб  розірвати  ланцюг  терпіння,
Щоб  Україна  і  Воля  повік  жила.
Листопад  2024  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2024
автор: Сокол