Сірі очі, зелена хіть,
Кроки тихі ячать луною...
П’єш заграви терпких століть,
Переписаних, та не мною.
Як граційно ступаєш ти,—
Подих – спека, на серці – іній!
І не можна очей відвести
Від божественно плавних ліній.
Кожен погляд – як зорепад,
Кожен крок – як осіння стужа.
Так далеко від болю й зрад
Ти ідеш, до усіх байдужа.
Псевдо-Йсусе! Рахую до ста,—
Роззявляйте роти свої дужі!
Ніби цяцька напівпуста
Йдеш–бряжчиш по брудних калюжах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102598
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.11.2008
автор: a_syddi_hto