ДО ОСЕНІ

Не  поспішай  вітром  пірнати  у  душу.
Ритмом  дощів  не  втручайся  у  крик  журавля.
Є  в  нього  час  долюбити…  
Летіти  –  то  «мушу».
Кажеш:  «Війна  тут…»
Лиха  ти.  
Це  ж  –  рідна  земля!  

Не  поспішай…  
Кришиться  втомлений  вечір  
чорними  кадрами  зведень…
ковток  –  марафон…
Де  та  весна?  –
В  намаганні  спинить  кровотечі
днів,  що  дав  лютий?  
Пів  року  –  зимі  в  унісон…

Не  поспішай…  
Дай  на  кордоні  довіри  
сонця  торкнутися  тілом,  вітрів  з  полином…
Думці  моїй,  хоч  не  хочеш,  
дай  грубої  шкіри,
ризи  молитви,  
бо  радість  цьогоріч  –  фантом.

Не  поспішай…  
Просимо  з  бабиним  літом
золота  втішної  барви…
У  тебе  є  шанс…
День  розвесни…  
Переможним  нас  вилікуй  світлом.
Подих  надій  дай,  як  плату,  не  втішний  аванс…
                                                                                                 26.09.  2022
Фантом  –  що-небудь  нереальне,  що  існує  лише  в  уяві.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2024
автор: Наталія Погребняк