Річкою дитинства

/анапест/

Очере́тяні  любощі  слухають  в  мареві  двоє,
Плоскодонки  маршрути  домислює  трепетна  Муза.
То  розшириться  ложе  ріки,  а  то  ше́люги  звузять,
В”язів  золото  з  річки  дитинства,  із  Берестової.

Береги  у  печерах,  замулене  дно  глеювате,
А  рогозяні  стіни,  як  хащі  довкіл  непролазні.
Ми    у  спогадах-мріях  навіки,  без  примусу,  в’язні,
У  рядках  моїх  світлу  й  мандрівці,  між  вод,  оживати.

Плескіт  весел,  пригоди  ведуть  вздовж  мілкої  вільшини,
Напрям  руху  на  луки,  де  кози  пасуться  й  телята.
Раптом  плесо  зникає  –  бо  треба  лозу    нам  підняти,
Обміління  таке  для  потомків  чомусь  ми  лишили…

Пляжні  зони  зачахли  й  подекуди  вщент  пересохли,
Тихе  річище  тільки  весною  вкриває  водою.
В’язи-берести  з  річки  дитинства,  із  Берестової,
Зажурилися  серед  жовтаво-брунатної  охри.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2024
автор: Білоозерянська Чайка