Коли кульбабка відцвітає,
То насінини наставляє.
Кожна тримає білий пух,
З яким (дме вітер) йде у рух!
На парашут пушок цей схожий.
Летіти кілометри може.
Якось уздрів цю з пухом квітку
Їжак, що корм шукав улітку.
Її, всміхаючись, зірвав.
- Неси в політ мене, - сказав.
Мовила: «Вітрові лице
Настав і попроси про це.
Він піднімає мій літак.
Без нього ввись – мені ніяк».
Послухав.
- Зробиш, вітре, чудо? – спитав.
- А як це сприймуть люди?
- Зі сміху лізтимуть під стіл.
- Гаразд.
Подув. Їжак злетів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)