НАМ ВИПАЛО НЕДОЛЕНЬКУ ПІЗНАТИ

НАМ  ВИПАЛО  НЕДОЛЕНЬКУ  ПІЗНАТИ

Живемо  ми,  живемо  ми,  панове,
В  буремний  час,  який  для  нас  настав,
Пішло  від  нас  те  щастя  веселко́ве,
Якому  кожен  двері  відчиняв.

Та  чи  верне́  воно  до  нас  з  роками?
Чи  небо  мирне  зо́рить  будем  ми?
Чи  зрадників  не  буде  поміж  нами?
Чи  ляже  ворог  назавжди́  кістьми?

Чи  буде  сила  ворога  здолати?
Бо  ми  з  бідою  в  пеклі  сам  на  сам…
Чи  хтось  візьме́ться  нас  порятувати?
Чи  зможем  відсіч  дати  ворогам?

Нам  випало  недоленьку  пізнати
І  лити  сльо́зи  через  ворогів.
Допоки  буде  пекло  це  тривати
І  скільки  буде  складено  голів?

Але  ж  чому́  недоля  нас  спіткала?
Чому́  до  нас  прийшла  брудна  війна?
Орда  життя  усім  нам  зруйнувала…
Чому́сь  біда  приходить  не  одна.

Хіба  живем?  Та  ні…  Уже  існуєм
В  страху́  й  тривозі  кожну-кожну  мить,
І  кров'ю  ПЕРЕМОГУ  ми  гаптуєм,
Бо  хочемо  не  існувать,  а  й  жить!

08.11.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024
ID:    1026085

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026085
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР