Про що співала мені пташина:
Повір у долю, в свою половину.
Він твій коханий до тебе лине
І навіть зірку із неба зніме.
Хто не кохав, то той не знає,
Яку ту силу кохання має.
Життя - неспокій ні вдень, ні вночі
Куди не гляну - скрізь його очі.
В дворі шептала мені калина:
Він твій коханий будь його мила.
Люби так вірно його одного,
Бо більше в світі нема такого.
Хто не кохав, то той не знає,
Яку ту силу кохання має.
Життя - неспокій ні вдень, ні вночі
Куди не гляну - скрізь його очі.
А ще казала мені моя мати,
Якщо це доля, її не відняти.
Твій сокіл ясний один-єдиний.
То ж будьте разом, як дві половини.
Хто не кохав, то той не знає,
Яку ту силу кохання має.
Життя - неспокій ні вдень, ні вночі
Куди не гляну - скрізь його очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2024
автор: Галина Лябук